примирятися — 1) = примиритися (з ким чим ставитися терпляче до кого / чого н.), миритися, погоджуватися, погодитися, приймати, прийняти (кого що), покорятися, покоритися (чому), змирятися, змиритися 2) див. миритися … Словник синонімів української мови
примирятися — дієслово недоконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
замирятися — я/юся, я/єшся, недок., замири/тися, ирю/ся, и/ришся, док., розм. 1) Налагоджувати мирні взаємини, укладати мир; миритися. 2) Скорятися кому , чому небудь, примирятися з тим, що є … Український тлумачний словник
звикати — і рідко ізвика/ти, а/ю, а/єш, недок., зви/кнути і рідко ізви/кнути і зви/кти і ізви/кти, кну, кнеш; мин. ч. звик і ізви/к, ла, ло; док. 1) перев. з інфін. Набувати звички робити що небудь, поводитися певним чином. || Набувати навичок, уміння в… … Український тлумачний словник
звикатися — а/юся, а/єшся, недок., зви/кнутися і рідко зви/ктися, кнуся, кнешся, док. 1) з чим, рідко до чого. Переставати сприймати що небудь як нове, незвичне, зживатися з чимось, призвичаюватися до чого небудь. || також без додатка. Освоюватися з чим… … Український тлумачний словник
згоджуватися — уюся, уєшся і рідко згоджа/тися, а/юся, а/єшся, недок., зго/дитися, джуся, дишся, док. 1) Давати згоду (у 1 знач.). 2) з ким – чим і без додатка. Виражати, підтверджувати свою згоду (у 3 знач.), визнаючи що небудь правильним, доречним. || у знач … Український тлумачний словник
змирятися — я/юся, я/єшся, недок., рідко, змири/тися, змирю/ся, зми/ришся, док., розм. 1) Те саме, що примирятися. 2) Ставати смирним, покірним; скорятися. 3) тільки док., рідко. Те саме, що помиритися … Український тлумачний словник
погоджуватися — уюся, уєшся, недок., пого/дитися, джуся, дишся, док. 1) Давати згоду (у 1 знач.). 2) Приходити до згоди (у 2 знач.); порозуміватися. 3) Бути згодним із ким , чим небудь; визнавати що небудь правильним, доречним; підтримувати когось. 4)… … Український тлумачний словник
покорятися — я/юся, я/єшся, недок., покори/тися, рю/ся, ри/шся, док. 1) Визнавати чиюсь владу, виявляючи покору (завойовникам, володарям і т. ін.). 2) Беззаперечно слухатися кого небудь, піддаватися впливові когось. 3) Приймати що небудь без опору,… … Український тлумачний словник
попускати — I а/ю, а/єш, недок., попусти/ти, ущу/, у/стиш, док. 1) перех. Розпускати, ослаблювати що небудь міцно зв язане, стягнуте. || Робити щось менш натягнутим; відпускати, послаблювати. || безос. 2) неперех., перен., розм. Ставати менш дошкульним,… … Український тлумачний словник